Про бізнес і нерухомість головного священика Полтавської єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату — митрополита Филипа.

23 березня 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб". Згідно з ним, активісти-антикорупціонери мають подавати свої електронні декларації до НАЗК, так само як це роблять держслужбовці.

І хоча активісти не мають відношення до державних коштів, проте на підтримку такого рішення в Україні лунають наступні тези:

– люди мають знати статки тих, хто "здійснює контроль" за доходами політиків;

– активісти впливають на законотворення, тому ми маємо бачити їхні "мотиви".

Виходячи з трошки популістської логіки можновладців, ми вирішили піти далі й показати статки тих, хто відповідає за "духовне здоров'я" громадян. Тих, чия діяльність, як і в активістів, офіційно є неприбутковою й не оподатковується. А саме — релігійних діячів.

За конституцією церква відокремлена від держави, але на практиці також має вплив на законотворення та бере участь у політиці. Понад те — думка церкви досі залишається авторитетною. Так, за даними опитування, що проводив центр Разумкова в жовтні 2017 року, більше як церкві українці довіряють лише волонтерам.

У цьому матеріалі ми розповімо про статки, що знайшли у головного священнослужителя Української Православної Церкви Московського Патріархату на Полтавщині — митрополита Филипа. Ми вибрали саме цього священнослужителя, адже його конфесія найпоширеніша в області.

Розділ 1. Церковне життя митрополита

Згідно з біографією, яка опублікована на сайті Полтавської єпархії, митрополит Полтавський і Миргородський Филип (в миру Роман Альбертович Осадченко) народився у Дніпрі (Дніпропетровськ) в родині військових. Навчався у Харківському державному університеті на біологічному факультеті. Проте вченим так і не став, адже зробив досить рішучий шлях для радянської людини — пішов до церкви. Через рік після закінчення університету він вже клірик Казанського собору в місті Курськ (Росія). До Полтавської єпархії потрапляє у далекому 1986 році, а через 15 років — очолює її. У 2012 році отримує сан митрополита.

Розділ 2. Мирське життя митрополита

Розуміння того, що нічого не буває випадковим та стихійним, допомогло Роману Альбертовичу Осадченку в мирському житті, де він зробив кар'єру успішного бізнесмена. Проте без церкви не обійшлося, адже весь його бізнес пов'язаний і побудований навколо Мгарського монастиря під Лубнами, де він є бенефіціаром настоятелем.

Так, згідно з даними реєстру юридичних осіб мін'юсту, він має частку 25% у ТОВ "Завод мінеральних вод "Мгарська жива вода". Саме підприємство, попри назву, зареєстроване у селі Безручки, Полтавського району.

Крім цього у володінні Романа Осадченка є власний телеканал — міська телекомпанія "Лубни", яка прописана прямо у Мгарському монастирі. Цей канал переживав пік популярності навесні 2017 року, коли випустив сюжет про місцевого нетверезого священика, який у такому стані керував автомобілем. Після цього автора сюжету хотіли звільнити й лише суспільний резонанс став на заваді. 

Тепер до родзинок (а точніше, до молока). У 2014 році Роман Осадченко, за інформацією "Наші Гроші.Львів", перебував у структурі власників "Лубенського молочного заводу", який належить родичам екс-генерала міліції часів Януковича Олександра Рудяка.

На сьогодні Роман Альбертович вже не фігурує серед власників. Але є одне "але". Лубенський молокозавод має лінію молочних продуктів "Мгарське", "Мгарська" та "Мгарський". Всі вище зазначені товарні знаки запатентовані Романом Альбертовичом Осадченком. Але найцікавіше те, що навіть назва монастиря, у якому служить митрополит, запатентована ним же. Так, "Мгарський монастир" — це товарний знак, запатентований обачливим настоятелем. Про це відомо з реєстру патентів України. Тобто Роман Альбертович має повне право вимагати гонорар за використання цих знаків заводом.

Розділ 3. Нерухомість митрополита

Ми не знаємо, що більше приносить прибутку — церква чи бізнес, але за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Романа Альбертовича є:

Це — "рідна" квартира митрополита, яку він вказує у реєстрі юросіб. Житло перебуває у власності Романа Альбертовича ще з 1997 року, щоправда, належать йому лише дві третини. Розташована квартира прямо в центрі "першої столиці". Крім квартири у власності митрополита перебуває й гараж, розміщений відносно поруч.

Вже у 2011 році Роман Альбертович Осадченко придбав собі 5-кімнатну квартиру у ЖК "Голосіївський" — у столиці нашої країни. Звичайно, що крім цього Роман Альбертович має місце для машини у паркінгу.

Ці апартаменти Роман Альбертович придбав у 2013 році, лише за півроку до анексії Криму. Одразу зауважимо, що реєстр речових прав не оновлюється після окупації півострова, тому дані про цю нерухомість актуальні станом на початок 2014 року. Апартаменти розташовані прямо на березі Чорного моря, й звичайно, що крім них у розпорядженні власника було, або є, місце у паркінгу.

Формально такої квартири у власності Романа Альбертовича немає — вона належить Полтавській єпархії. Однак ми можемо припустити, що це "службова резиденція". Адже про те, що нею може користуватися Роман Альбертович говорить факт, що він має "машиномісце" в цьому будинку. При цьому отримав він його в той же період, коли й церква придбала саму квартиру.

Розділ 4. Земля і нежитлові приміщення митрополита

Не житлом єдиним. У 2017 році Роман Осадченко, згідно з витягом із реєстру, придбав 10 гектарів землі. Вся вона розташовується за Розсошенським кладовищем у Мачухах. До речі, поруч два гектари того ж дня отримала голова релігійної громади Свято-Миколаївської церкви УПЦ МП Олена Устименко. Вона є засновником фермерського господарства з красномовною назвою "Золота нива під покровом Богоматері спорітельниці хлібов". Можемо припустити, що саме це фермерство оброблятиме землю митрополита.

Ще 3,5 гектари землі митрополит має у селі Мгар, де він також володіє нежитловим приміщенням старої школи. Крім цього, одне нежитлове приміщення митрополита — у Лубнах. Це фактична адреса телеканалу "Лубни".

Тож підсумуємо всю нерухомість священнослужителя:

Звертаємо увагу на гаражі, які не потрібні, якщо у вас немає автомобіля. На жаль, у реєстрі МВС відсутня інформація про пересувний засіб Романа Осадченка. Проте з цього ж таки реєстру ми дізнаємося, що на балансі єпархії є Toyota Camry 2013 року. Не знаємо, навіщо церковним діячам така автівка, але припускаємо, що керівник єпархії має змогу нею користуватись.

Важливий момент. Пошук у реєстрі нерухомості здійснюється за прізвищем, ім'ям і по батькові (у випадку єпархії — за ЄДРПОУ). Тож теоретично в Україні може бути інший Роман Альбертович Осадченко. Але митрополит має не дуже стандартне поєднання прізвища, імені й по батькові (не, скажімо, Микола Володимирович Коваленко, яких у реєстрі — безліч) — і в мережі немає інформації про жодну іншу людину з такими ПІБ. А в Полтаві чи Лубнах і поготів.

Проте, аби не покладатися лише на міркування, ми звернулися до самої єпархії з приводу нерухомості її очільника в Києві та в Криму (нагадаємо, що харківська квартира підтверджується пропискою). А заодно — щодо доцільності перебування на балансі церкви такого недешевого автомобіля. Та на запити електронною поштою нам не відповідали, мотивуючи тим, що листи (а їх було декілька) нібито до них не дійшли.

Зате дійшли до єпархії ми. Та особисто вручили запит її представникам. У приймальні керівника єпархії після ознайомлення із запитом нам повідомили, що не слід очікувати на відповідь. Справедливо зауважимо, що церква має право не відповідати на запити, адже вона не є державною структурою.

Розділ 5. Підсумки

Ця стаття готувалась, коли ще ніяких розмов про Томос від Вселенського Патріарха не велось, тобто вона не має на меті порівнювати патріархати. По-друге, від самого початку стаття не мала на меті дорікати за багатство, а просто показати, що за логікою депутатів декларуватися повинні не лише активісти. Бо є й інші неприбуткові організації, які мають вплив на процеси державотворення, та чиї очільники живуть багатше за середньостатистичного українця.

Проте в результаті роботи над матеріалом виявилося, що митрополит Филип має досить багато активів як для простого священнослужителя. Тож виникають питання:

1. Що приносить митрополиту такий дохід? Церква чи бізнес?

2. Якщо це заробітна плата у церкві, то чи сплачуються податки?

3. Якщо це добровільні пожертви меценатів, то чому вони адресовані саме митрополиту, а не приходу?

4. Якщо це бізнес, то чому він весь зав'язаний навколо його церковної посади?

Щодо останнього питання, то просто зауважимо: якби церква була держорганом, то мова йшла б про зловживання службовим становищем.

Максим Самойдюк, графіка Рузанна Давітян, Poltavske.TV